ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

Змістом роботи з художньої літератуори має стати художньо-мовлкеннєва компетенція, що має такі складові:

- Когнітивно – мовленнєва компетенція – наявність певних знань у дитини про письменників, їхні твори ( в межах програми та відповідно віку дітей); уміння відтворювати зміст знайомих творів, пригадати автора твору, впізнати твір за назвою, урив­ком, ілюстрацією, прочитати з пам'яті вірш, прислів'я, приказку, скоромовку, пригадати загадку;

- виразно-емоційна компетенція — уміння виразно передавати зміст художнього твору;

- поетично-емоційна компетенція — уміння виразно читати вірші з пам'яті, здійснювати їх елементарний художній аналіз (встановити настрій, знайти слова, що римуються і т.д.);

оцінювально-етична компетенція — уміння дитини аналізувати поведінку героїв твору, давати вмотивовану оцінку діям персонажів, висловлювати власне ставлення до них;

театрально-ігрова компетенція — наявність у дітей умінь і на-цичок самостійно розігрувати зміст знайомих художніх творів у іграхз-драматизаціях, інсценуваннях тощо.

Відповідно заняття з художньої літератури різних видів мають різноманітний зміст та форми проведення:

- розігрування забавлянок, утішок, пісень проводяться переважно з дітьми раннього й молодшого дошкільного віку (групові, індивідуально-групові, індивідуальні заняття);

- читання і розповідання казок, бесіда за їх змістом (фронтальні іі групові заняття);

- читання оповідань, бесіда за їх змістом (фронтальні й групові заняття);

- заучування віршів (індивідуальні та індивідуально-групові заняття);

- ігри-драматизації (фронтальні, групові, індивідуально-групові заняття);

- етичні; узагальнювальні бесіди (проводяться лише з дітьми старщого дошкільного віку);

- показ різних видів театру: іграшок, ляльковий, картонажний, магнітний, тіньовий, живих тіней та ін.;

- показ діафільмів (фронтальне, групове), як сучасна альтерна­тива — виконання художніх творів у супроводі мультимедійних презентацій;

- перегляд телепередач, мультфільмів (фронтальні, групові та ін. заняття);

- прослуховування аудіозаписів творів художньої літератури та фольклору в акторському виконанні (фронтальні, групові та ін. за­няття).

У всіх вікових групах заняття з художнього читання (розповідання народних казок, читання авторських казок, оповідань, віршів тощо) мають подібну орієнтовну структуру з наведеними складниками.

1. Зацікавлення дітей (залежить від вікової групи: в молодш|( може бути сюрпризний момент; у середній — звернення до власне досвіду дітей, вступна бесіда на тему твору; в старшій групі заняття можна розпочати короткою вступною бесідою про творчість іменника, його раніше прочитані твори та ін.).

2. Повідомлення повної назви твору, його автора. Якщо винчі ється народіга казка, то зазначаються її повна назва та походження, наприклад: українська (чеська, російська та ін.) народна казка. Читання твору. Розглядання ілюстрацій. Повторне читання.

3. Бесіда за змістом твору (є обов'язковою складовою заняїЯ тому що лише спільно з дорослим дитина робить висновки, аналізує, порівнює, оцінює, замислюється над тим, що може пройти повз її увагу).

4. Приказки, прислів'я за темою твору, можливе виведення морального правила. Заняття доцільно завершити малюванням, гроні за прочитаним.

Слід зауважити, що знання жанру твору, його автора вимагаю від дитини лише у другому кварталі середньої групи. В старшій групі на одному занятті можна читати два твори, об'єднані однією темою (два короткі оповідання, казки, вірш і прозовий твір тощо).

Після читання (розповідання) художнього твору (незалежно під жанру) завжди проводиться бесіда:

- за запитанням автора твору (якщо твір закінчується запитанням);

- на відтворення прочитаного (запитання на послідовність розгортання подій у творі). Цим видом бесіди не слід зловживати;

- на тему прочитаного (наприклад, після розповідання української народної казки «Колобок» може відбутися бесіда про слухняність, а після розповідання казки «Колосок» — про працьовитість і г.д.);

- морально-оцінювального характеру (бесіда, під час якої діти шалізують і оцінюють вчинки героїв, мотивують власне ставлення, порівнюють із власними вчинками, поведінкою);

- на розуміння дітьми жанру твору (діти впізнають жанр при луханого твору і аргументують свою відповідь, педагог їм у цьому допомагає.

- на розуміння засобів художньої виразності твору (наприклад: «Якими словами почалася казка? Як ви здогадалися, що Оленці Як ви гадаєте, добре чи погано ставиться автор до цього тин? Як ви про це здогадалися?» та ін.);

- на розуміння композиційної структури твору (тільки з дітьми старшого дошкільного віку; вихователь ставить запитання наступного змісту: «Якими словами розпочинається казка? Про що говориться у зачині? Якими словами починається найголовніше, найцікавіше у цій казці? Якими словами закінчується казка?»).

На одному занятті, як правило, використовуються кілька видів бесід.

Органічно з бесідою поєднуються і різноманітні творчі завдання, які допомагають дітям краще зрозуміти художній твір, активізують мовленнєву активність, наприклад: словесний портрет героя твору «Уявіть, як виглядав...»), уявлюваний діалог з героєм твору, написання листа літературному героєві (кожна дитина розповідає, щоб вона написала персонажу твору) та ін. Після читання творів моральної спрямованості вводяться прислів'я або приказки цієї ж тематики.

Окремими заняттями лише з дітьми старшого дошкільного віку проводяться узагальнювальні бесіди за творами одного письменника («Улюблений письменник», «Улюблена книга», «Улюблена казка») етичні бесіди («Чесність», «Ввічливість», «Доброта», «Скромність», «Щедрість», «Працьовитість», «Чуйність», «Сміливість»), адже художній твір виступає цінним джерелом морального розвитку дитини. Такі бесіди проводяться як узагальнення знань, вражень, отриманих з раніше прочитаних творів, тому вимагають попередньої роботи з дітьми (читання й обговорення творів, що відповідають тематиці майбутньої бесіди). Готуючись до таких занять-бесід, педагог має чітко визначити зміст заняття, заздалегідь продумати запитання до дітей, проблемні ситуації, дібрати дидактичний матеріал (картини, музику, приказки, прислів'я тощо).

Традиційно етична бесіда, що планується у формі фронтального чи групового заняття, складається з трьох частин.

1. Вступна частина проводиться з метою зацікавлення дітей *іою бесіди і має кілька варіантів: проблемна ситуація; звер­хня до власного досвіду дітей («Чи сподобалось би вам, якби ваші друзі були нечесними? Чому? Кого ми називаємо чесниіИ опис конкретного факту або події («Хочу розказати вам про випадок, який трапився ...»); читання вірша з подальшим йоґо об говоренням.

2. Основна частина має на меті роз'яснення дітям змісту певної моральної категорії, її усвідомлення, формування позитивний ставлення до її дотримання та складається із запитань і відповіді, спрямованих на аналіз вчинків героїв художніх творів, мотинін поведінки, встановлення причино-наслідкових зв'язків (поведінка — наслідок), усвідомлення взаємовідносин між людьми. Крім запитань, тут використовуються проблемні ситуації, аналіз прим зок, прислів'їв на тему бесіди, заздалегідь підготовлені непі інсценівки за участю окремих дітей («Петрик і бабуся», «По телефону» і т.д.).

3. Заключна частина проводиться з метою узагальнення уявлень про ту чи іншу норму, виведення морального правила.

Обов'язково в усіх вікових групах ознайомлюють дітей з поезією, заучують вірші напам'ять. Останніми науковими дослідженнями доведено, що заучування віршів — процес індивідуальний (кожна дитина має свій рівень запам'ятовування), тому не рекомендується проведення фронтальних, групових занять з цією метою. Є доцільним ознайомлення з поетичним твором, дібраним для заучування, проводити на групових заняттях, а його розучування — індивідуально. Таке заняття проводиться за орієнтовною схемою:

1. зацікавлення дітей (у молодшій групі — сюрпризний момент іграшка, про яку згадується у вірші, ігрова ситуація; в середній - звернення до власного досвіду дітей, вступна бесіда на тему вірша, старшій — вступна бесіда за темою вірша, бесіда про творчість поета, його раніше прочитані поетичні твори);

2. повідомлення назви вірша, його автора. Вихователь читає вірш із пам'яті (1-2 рази, дітям молодшого дошкільного віку — в ході обігрування );

3. бесіда за змістом вірша;

4. повторне читання вірша вихователем (1-2 рази);

5. читання вірша (1-2 рази) з певним прийомом заучування: ігровим, наочним тощо. Як правило, дітям з високим рівнем запам'ятовування цього достатньо, щоб вивчити вірш;

6. декламування вірша дитиною, яка його запам'ятала (за її бажанням );

7. цікаве завершення заняття: психологічний етюд або малювання під музику за змістом вірша.

З дітьми, які не запам'ятали вірш на груповому занятті, проводяться індивідуальні заняття.

Наведемо кілька ефективних способів заучування віршів, які ви-імніі ігль може використовувати, враховуючи індивідуальні особливості дитини та зміст художнього твору.

· Заучування за ілюстраціями — один із найефективніших способів заучування віршів з дошкільниками (на кожну закінчену думку вірша створюється малюнок, тобто до одного вірша добира­ється кілька ілюстрацій, вірш читається у їх супроводі (ілюстрації розкладені не по порядку), а після першого та другого прослуховування діти розкладають ілюстрації до вірша у логічній послідовності, намагаючись самостійно відтворити поетичний твір, тому за рахунок включення зорової пам'яті вірш швидко запам'ятовується).

Інсценування (розігруються всі дії, про які йдеться у вірші; включення рухової пам'яті, ігрові прийоми — все це допомагає швидкому запам'ятовуванню).

Домовляння останнього слова рими (вихователь читає рядок, останнє слово в ньому домовляє дитина).

Читання рядків із питальною інтонацією (вихователь читає рядок вірша з питальною інтонацією, дитина стверджує цим же рядком).

Яким би способом вірш не заучувався, він заучується цілком від початку до кінця; неприпустимо заучувати вірш частинами (окре­мим п строфами чи рядками) — у дітей зникає цілісність сприймання твору.

Доречно 1-2 рази у квартал проводити заняття, на яких дітей ознайомлюють з різними жанрами фольклору — приказками, прислів'ями, загадками. Такі заняття доступні дітям дошкільного віку всіх вікових груп. Заняття на ознайомлення з різними жанрами фольклору чіткої структури не має, але, як правило, кожна частина його відповідає певному жанру фольклору, наприклад: 1) приказки, прислів'я; 2) загадки; 3) скоромовки.

Необхідно організовувати театралізовану діяльність дітей, ігри- драматизації, інсценування. З дітьми молодшого дошкільного віку ігри- драматизації (ігри для себе) проводяться на заняттях з худож­ніьої літератури, з дітьми старшого дошкільного віку — у повсякденні.

Ігри-драматизації — це розігрування в ролях художнього літературного твору і відтворення характерних рис його героїв із збереженням послідовності авторського сюжету. Ігри-драматизації не виникають спонтанно, тому дітям молодшого дошкільного спочатку пропонуються драматизації за змістом добре відомих казок. Ігри за змістом улюблених казок, оповідань, сюжетних віршів старші дошкільники організовують не тільки за сприяння вихователя, але й самостійно, привносячи у виконання своєї ролі ініціативу фантазію, творчість, вигадку тощо. Такі ігри не потребуй значної підготовки й репетицій — достатньо знання й інтересу дітей до художнього твору та використання елементів костюмів, декорацій.

Інсценування — це точне відтворення художнього твору за ролями (гра для інших), що вимагає значної попередньої підготов (розучування тексту, підготовка декорацій, костюмів, репетиції)| тому проводиться лише в старших групах. На інсценування, які є складовою частиною свят, розваг запрошуються батьки, діти молодших груп, працівники дошкільного закладу та ін.

У роботі з дітьми Програма «Дитина» рекомендує широко вико­ристовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші й оповідання українських та зарубіжних письменників, музично-пісенні твори у повсякденні та на заняттях з інших розділів Програми. Усе це, за відповідної уваги до слова, його образності, влучності вживання, є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення і човникового запасу і разом з тим формує загальну культуру дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до україн­ського народу, його традицій, звичаїв.

Для роботи з художньою літературою, у тому числі на заняттях і рі ізвитку мовлення, рекомендуємо користуватися різноманітними крестоматіями з дитячої літератури, як-то «У барвистому віночку» чи «Золотий колосок» [25], тематичними збірниками, де вміщені оригінальні художні твори (фольклорні та авторські) всіх жанрів.

Варто пам'ятати про деякі особливості організації текстів у по­дібного роду збірниках. Так, у названих хрестоматіях фольклорні і пори (крім казок та ігор) подаються без назв, їх заміняють три зірочки(***). Кожному авторському твору передує ім'я та прізвище письменника. Значки (***) перед початком таких творів означають, що твір не має назви (або сам автор не дав назви, або у хрестоматії пикористано лише фрагмент твору). У «Золотому колоску» біль­шість творів мають нумерацію. Номер означає, що твір може бути використано як на заняттях з розвитку мовлення, так і в роботі над художнім твором. Для прикладу нижче зазначимо сторінки з творами та номери творів (за «Золотим колоском»), з якими і І у першу чергу ознайомити дітей, причому вихователь має змогу«>і рати твори на свій розсуд залежно від завдань, які вирішують) на кожному занятті, та рівня підготовленості дітей певної групи.


Кiлькiсть переглядiв: 8805

Коментарi